Павло Коробчук – Знай, коли дружба закінчилася…

Знай, коли дружба закінчилася зламаними у кривавій бійці ребрами,
коли твої найшаленіші стосунки уже давно нікуди не кличуть,
коли люди на Сході вмирають років на п’ятдесят раніше, ніж треба,
коли ти зависла у просторі, ніби сорочка у шафі, але без плічок,

знай, що вікно, за яке ти вдивляєшся – добре, м’яке, воно обіцяє,
що минуле – лише в твоїй голові, а те, що за склом, варто ліпити як глину,
варто гойдатися в парку, розпушити ґрунт біля квітки, ввійти у обійми бійця,
зануритися у цей світ, мов у гнучку і летючу краплину.

Реальність – тупіша й жорстокіша за ці вірші, серце твоє дуже довго хололо.
Зараз будь-які поетичні порівняння виглядають дешево, недоречно.
Але давай ми будемо жити, рухатися і радіти. Просто дай мені слово.
Ні, краще дай мені ціле речення.

автор: Павло Коробчук

Знай, коли дружба закінчилася...