Незчувся як минає день…
Все пройдено і сказано сповна.
Прослухано чимало вже пісень,
Та крутиться на язиці одна…
І нудишся, і місця не знаходиш.
А в голові одні і ті ж слова.
Мов з розуму поволі сходиш,
Чому не ти? Чому вона?
Чому не разом й не окремо?
І нібито можливо все, люби…
Та чи то холодно, чи темно?
Не хочуть ноги до неї йти.
Незчувся як настала ніч,
У штори вікна заслонились,
Усе вже сказано і в цьому річ,
А нові слова – ще не родились…
автор: Орися Мельничук