Станцюй мене у ритмі джазу чи контемпу
І закружлявши в вальсі мрії на папері
Розбий їх об високі білі скелі
Під супровід музичного моменту.
Нехай вони існують як утопія
Не більше, не давай їм трафарета
І не читай відомого поета,
Щоб це були оригінали, а не копія.
Пиши хоч про Соренто, хоч про віскі,
Але не забувай канон етюду:
В історії репризи вже не буде,
Тому привчи думки відходить по-англіськи.
автор: Оля Зубарева
