Оля Зайцева – Моє життя – пухнаста заметіль…

Моє життя – пухнаста заметіль,
Наївно-біла і така морозна…
Знайти вогонь в єднанні спраглих тіл
Напевно, можна, тільки ж… несерйозно.

А де ж шукать? На картах, по зірках?
В свідомості змордованій до краю?
Візьму й зліплю собі сніговика,
Зігрію руки чорно-білим чаєм…

І, може, справді, зовсім не біда
Врочистий танець снігу невеселий
Й моїх думок непрогнана орда
У заметілі, наче в каруселі…

Я навмання іду на твій вогонь,
Несу з собою гіркоту й надію…
Візьму жаринку з лагідних долонь
І, може, врешті душу відігрію…

автор: Оля Зайцева

Моє життя - пухнаста заметіль