Олійник Степан – “Ля-ля-ля!” (скорочено)

Колись Шаляпіна і Гмирю (1)
Без мікрофона чув весь світ,
А цей — несе його, мов гирю,
І за собою тягне дріт.
Спішить на сцену перед нами
І починає ще здаля
Завзято бацати (2) ногами
Й варіювати (3) “ля-ля-ля!”
Хоч безголосий —
Є в металі
Запас незайманих джерел!
Тож верещить динамік в залі,
Як недорізаний козел!
Збагни — чи спів то, чи розмова?
Щось шепче й вертиться, кружля.
Ані мелодії, ні слова!
Лящить обридле “ля-ля-ля!”
Я 6 не писав про безголосся
І про таких молодиків,
Та щось багато розвелося
У нас подібних “співаків”!
…Скінчивши, радіо включаю,
А в репродукторі (4) здаля —
З тією ж силою лунає
Оте крикливе “ля-ля-ля!”
(1) Шаляпін Ф. (1873-1938) — російський співак; Гмиря Б. (1903-1969) — український співак.
(2) Бацати — різко бити.
(3) Варіювати — співати по-різному.
(4) Репродуктор (гучномовець) — радіопристрій.

Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
У часи гумориста Степана Олійника естраду, радіо, телебачення заполонили беззмістовні пісні під фонограми. Та й музику інколи важко було назвати музикою. Отже, поет виступив проти такого “псевдомистецтва”. На жаль, майже таке ж становище в музичній культурі й нині. Заміть цікавих, змістовних, глибоких і щирих слів — один рядок, що нав’язливо повторюється в різних варіаціях, оте саме “ля-ля-ля”. Недаремно ж кращі співаки, композитори все частіше звертаються до народної пісні, що завжди була взірцем єдності змісту та форми, слів і мелодії.

стислі перекази творів української літератури