Ольга Жаровська – Жовтень

Міcяць змінює осяйніcть
Від перлини до вуглини,
Чорним ходом серця завись
В целофанну зливу рине.

Міcяць сон cтирає в порох —
І душа під ним сріблиться,
Він зникає в коридорах
Ялівцевої темниці.

Місяць злизує побілку
Ночі не мені на втіху.
Ржавий обрій — млява білка —
Лущить вечорів горіхи —

І розтріпаний ним шов днів
Вже не пам’ятає, де він.
Медоносний голос жовтня
Відливає металевим.

Я подамся в синє вето:
З диригентів — в дирижаблі,
Димний фіолету кетяг
Вчеплю на бедламу шаблю,

Щоб помилок бісектриса,
Діаграма діафрагми
І доріг шпаркі вібриси
У мені відчули магму.

12.11.14
текст/фото: Ольга Жаровська

Жовтень