Мої музи загрузли в пасатах,
Де смарагди ледь сірі тріщать.
Їм повік автостопом втікати
Із екліптик весняних проклять
І штовхатись крізь кактуси й терні
В реквіємів по світу час-пік,
І стікати етюдами Черні
По зшершАвілих персиках щік
В циферблатів насуплені брови,
Розвідні піднебесні мости,
Від розряду колючого слова
По арктичних водоймах плистИ,
Їм повік тестувати на сОбі
Напіврозпад ілюзій-годин,
Гріш останній потративши – Пробі! –
На кросівки і валокордин.
20.05.14
автор: Ольга Жаровська
