Колись одна зоря щаслива
Передрікла мені зустріти Музу,
Зворушливе і незбагненне диво,
Перлину океанів блюзу.
У неї є талант штовхати
З морів сарказму на печалі рифи
І змушувати віддавати
Сторінкам кострубаті рифми.
В часи натхнень її тремтлива тінь
Крадеться не гучніше за полівку,
І струменять із-за її велінь
Фраз переливчастих відсвіти на долівку.
Коли стираються апатії сліди
І Муза двері відкриває рвучко,
Нема для мене гіршої біди,
Ніж опинитися з блокнотом, та без ручки…
В моєї Музи очі карі
І погляд гіпнотично-седативний,
Занурений в безодню чарів,
Проникливий, інтуїтивний…
Вона талант відкриє у бездарних
І словом підійме з колін,
В найхолоднішу ніч полярну
Розпалить у душі камін…
Вона зчерствілих щирістю осяє,
Покаже світ із висоти обсерваторій
І кількома словами обрубає
Екстаз песимістичних ораторій…
Моя історія не стане
Алюзією на життя чиєсь,
Бо завжди чую звук фортепіано –
Моя Улюблена витає поруч десь…
06.12.13
автор: Ольга Жаровська
