Ольга Перехрест – Небо навпроти сміється тобі в обличчя.

небо навпроти сміється тобі в обличчя.
йдеш стіною будинку йому назустріч.
носити усмішки нині не личить,
тож робиш всупереч.

вікно під ногами прозора калюжа вулиці.
плаває птах, клює на гачок антени.
вона сідає до нього на ліжко, тулиться
ніби птаха, смиренно.

вітер вривається в двері безжально, без стуку,
перевертає все догори дригом.
доводиться самотужки брати його за руку,
виводити геть по-тихому.

плетиво коридорів, осоружні кімнати,
чайник вже півгодини натужно свище.
а нам би лише винирювати та пірнати,
щоразу глибше.

стеля під ноги стелиться хідниками,
ходить годинник довкола колом.
колообіг води у тілі контролюється шлюзовиками,
ребрами, берегами та суходолом.

міст через вулицю веде до магазину із хлібом.
міст через небо поверне назад до квартири.
код на дверях під’їзду: два-шість-чотири.
виходь, я виходжу слідом.

автор: Ольга Перехрест

Небо навпроти сміється тобі в обличчя.