Червень, торкнися прозорої шкіри,
Тіло моє заслуговує бронзи,
Я дожила до останньої віри –
В сонце.
Не пошкодуй ні безсоння, ні спраги,
Виснажи душу, безвольну і грішну,
Зливою злизуй цю сіль наче благо,
Ніжно.
Нам пораховано дні, а не ночі,
Літом керує легенда повернень…
Зникнеш…а я наречу тебе, хлопче,
Червнем.
автор: Ольга Кричинська
