Олеся Крисько – Тепла бракує…

Тепла бракує…
Щирих почуттів…
Руки торкнутись…
Затишок відчути…
Я так втомилась від жорстоких слів,
Мені нестерпно їх постійно чути.
Прошу тебе, не муч мене, прошу!
Мені так важко з цим миритись болем.
Я крізь життя самотність цю несу,
І ти мені не додаєш покою…
Холодний погляд твій пронизує все тіло,
Ховаюсь від очей твоїх – та нІкуди втекти…
Збираю волю у кулак і як би не боліло,
Кажу собі: “Ще трохи потерпи…”
Бракує сил. Прошу терпіння в Бога.
Хоч важко – треба стриматись від сліз,
Обрати маю правильну дорогу:
Без тебе вверх, з тобою – й далі вниз…

автор: Олеся Крисько

Тепла бракує...