І якби на усіх тих вокзалах,
де ти зупинятимешся,
Готували би каву таку,
як мені до смаку –
з молоком,
А не так, як ти любиш – геть чорну,
Ти би згадував те,
як щоранку мене
переконував,
Що було б до снаги,
якби свої смаки
я змінила і стиль,
Та, пробач, тебе зовсім не слухала…
І якби мені в твій календар,
крім усіх тих ночей,
крім усіх отих чар,
Що спокусою віють ще здалеку,
Записати б іще кілька днів…
Та й би знати тоді,
що в твоєму житті
Я була не простим лише спалахом.
І куди б не занесло мене
божевільне життя
через рік, через два,
У які би світи чи країни –
Я вертатимусь подумки в ліжко твоє
і у твої обійми…
і у твої думки,
що наповнені згубою…
Пам’ятай мене, любий мій…
Пам’ятай мене…
автор: Олеся Крисько