Олексій Чупа – Praga. Хворий.

Ти мрієш про Прагу – мені її досить.
Я хочу туди, де дахи по-дитячому теплі.
Мені вже набридла готика й ця нескінченна осінь.
Хочу додому. Мені тут – нелегко.

Пронизлива Прага зривається в крик
і дряпає ранок хрестами соборів.
А я п’ю малиновий чай, мені не щастить
уже другий день прокидатися хворим.

Провідай мене, підіймайся рипучими сходами,
мене легко знайти, я завжди обираю мансарди.
І зараз так само. Насунув на носа колючу ковдру
і слухаю вуличних музикантів.

Прага. Хворію. «Процес». Аспірин.
Стефко, не треба мене лікувати пивом,
мені зовсім хріново, коли я один.
Я мушу піти. Давай тільки перечекаємо зливу.

Я хочу звалити на схід, хай навіть і пішки,
зупиняючись випити кави на цілодобових заправках,
тільки б знати що рухаюсь далі, що я просуваюсь хоч трішки,
а не застряг у цій Празі безсилим героєм сухотника Кафки.

автор: Олексій Чупа

Praga. Хворий.