Я не хочу жити
В такій країні,
Де кати на волі,
А сидять невинні.
Де проста людина
Не має права,
Ні волі,ні долі…
Хіба це держава?
Нас влада вертає
Назад у минуле,
Червоне від крові,
Криваве минуле!
Яке ми б хотіли,
Та не забули б,
Ці зеки, прокляті,
Нам все спом”янули!
Нас б”ють, убивають,
Саджають за грати,
Однак, рід наш Козацький,
Їм не здолати!
В них немає святого
Нічого в душі!
В них руки вже зовсім
По плечі в крові!
Вони виганяють,
Як пушкове м”ясо,
Придворних собак,
Скажених і ласих
До вбивства й тортур
Проти вільних за духом,
Людей, що втомились
Ходити за плугом,
І в поті чола
Працювати на пана,
Не маючи грошей
Купити жупана,
Не маючи грошей
На гідне життя!
Все! Досить! Достатньо!
Нема вороття!
Тож, бійся ти, царю!
І вся його свита!
Бо будеш ти з беркутом
Разом побита!
Всі разом стоятимете
На Майдані!
На Народнім Суді,
Закуті в кайдани!
І ніхто вас тоді не спасе!
Не пощадить!
І кожен із вас
За полеглих заплатить!
За тих, хто загинув
В боротьбі за свободу!
Вічна їм пам”ять!
Героям народу!
І ми вже не маєм
Ніякого права
На поталу вражу
Віддати державу!
В ім”я всіх Героїв!
В ім”я Перемоги!
В ім”я здобуття нами
Честі та волі!
Із Богом у серці
Та вірою в краще,
Відстоїмо волю народу!
Будь-за що!
І голови свої, можливо,
Вкладемо!
Але ні на крок ми
Не відійдемо!
Із того шляху
Боротьби за свободу,
За честь і за гідність
Козацького роду!
Щоб діти та внуки
Наші не бідували!
Тортур та знущань
Щоб ніколи не знали!
Щоб мир, справедливість,
Закон та порядок,
Залишити правнукам
Нашим на спадок!
Залишити нашим
Нащадкам країну,
Квітучу, міцну,
Вільную Україну!
Щоб наші нащадки
Нас пам”ятали!
І з Богом у серці
Її захищали!
автор: Олександр Пилипенко
