Чорнобиль виживав щосили.
Бродила паніка в юрмі.
У травні трави голосили.
Мовчали ЗМІ.
Ми не вгризалися в науку.
Сімнадцять нам було коли
Горнули у садку пилюку
І йод пили.
Тріщали зморені вокзали,
А десь жили собі “титани”.
Асфальти ледве просихали,
Цвіли каштани.
Гуляла Києвом примара,
Тремтіли збурені антени.
Бомбила навіжена хмара
Чудесні гени.
Вселялася у долі дата –
На календар лягали тіні.
І йшли до шлюбу молодята
Тут, в Україні.
Тримались за життя зубами –
Берем уроки в Хіросіми…
В лікарнях засинають мами
З дітьми малими.
автор: Оксана Осовська
