Оксана Горбенко – Ну що ж… Отже все?

Ну що ж… Отже все?
Піднімаємо якір?
Аби не зійти на нівець
між ніяких,
що бЕзтолку плачуть ,
і думають: «дах знесе,
якщо не побачу…»
і не припиняють від горя зітхати…

Чи краще стояти?
Та ні, надто тяжко для мене
Хапати тебе за стремена
Й невтішно торочить,
Що ти є тим самим Ти,
Й,заплющивши очі,
Оголювати дроти,

А потім бездумно боятися струму,
Що здатен провести лиш ти,
Крізь дотик долонь…

А далі бинти
Накладаю пів ночі…
Я більше не вірю,
Я більше не хочу…

Бо вже закінчились припущення.
Лишися мені недопущеним…

автор: Оксана Горбенко