Вже другий раз в житті своєму,
Крила підпалила…
Тепер боюсь літати…
Більше не стану я така
щаслива,
Лиш із землі на тебе зможу
споглядати….
Ніхто тепер і не згадає,
Яка колись була “Смілива”,
Хотіла лиш тобі любов свою
віддати,
Та та любов така мінлива,
Напевно краще буде не кохати,
А як кохати, то лиш так,
Щоб щось взамін у нього взяти,
Щоб не хотілося мені,
По ночам знову сумувати….
Пройдуть роки….
Дістану свої крила обгорілі знову,
І знайду сили, щоби їх зцілити.
Ще раз відкрию серце своє,
Та вже для того, щоб навіки
полюбити!!!!!!!!!
Автор: Марічка Гілевич