Непомнящий Віктор – І хотів би я, щоби ти знала…

І хотів би я, щоби ти знала, що я відчуваю,
І хотів би я, щоби ти відчувала те, що відчуваю я,
Ну а поки втікай від мене так, як я від тебе втікаю,
Ніби по реверсу, ніби нестримна ріка.

І якщо є пекло, я буду у ньому горіти,
І якщо є слова правдиві, я хотів би їх почути,
І мені би відразу згоріти, а не так поступово тліти,
І хоча би одне ще життя, аби усе забути.

Та нехай буде так і я зНайду для себе вихід,
Це похід мій хрестовий, це мій на спині тягар,
Я розставив фігури і пішаками зробив вже свій хід,
Аби згоріти відразу, аби позбутись примар.

Дощ по бордюрам вистукує іншу музику,
Вистукує в такт з думками і барабанить по склі,
Я любив це колись, та тепер це просто – істерика,
І я знову прокинувся з кимось, це знову не ти.

Я іще закурив би, та дощ не жалкує паперу,
Тобі забагато повітря, тому задихайся мною,
Я наллю тобі в келих крові з мого фужеру,
Бо ти річка із сліз, що тече стороною …

автор: Непомнящий Віктор

нестримна ріка