Минає рік,і день,година,
але життя уже не те.
Не може все змінить людина,
життя є зовсім не просте.
Кохає юнака дівчина,
а він пливе по течії,
засохне молода калина…
Юнак забув навік її.
Але проплине швидко час,
вернеться юний до калини,
застиге погляд ніжний враз,
та вже нема тої дівчини.
Хитне гілками – листя впаде,
мов ніжний подих відчува;
Вернеться думка,серце встане
Та вже нема тих двох…нема…