Нічне місто за вікном швидкого авто
Наче кадри пролітають, як у кіно
Легкий подих вітру розвіє волосся
Дотик рук, ніжний погляд – усе збулося!
Стара музика навіє океан думок
Все, що було до нього – усе на замок
Стрілка спідометра долітає до ста
Ніби у морі торкаєшся дна
Краєм душі задіваєш струни,
Ніби розкидані по пляжу руни
Порцію щастя ховаєш під ребра,
Тихо увійшовши у мій Антверпен.
автор: Наташка Житко
