Наталічка Лорі – Ти ніколи не будеш моїм до кінця.

ти ніколи не будеш моїм до кінця.
я завжди тебе буду на трохи втрачати.
притуляти долоні до свого лиця
і чекати, коли все зайде на початок.

не підбурюй в мені справедливий мій гнів.
скільки часу я вже потерпаю від нього!
через рік ти себе не змінив. не змінив
ти і муки моєї, і дотику свого.

я втрачаю тебе. це порядок речей
так завжди ненадовго, так завжди трагічно.
так роблю я з тобою, з собою іще.
так тривало раніше й триватиме вічно.

ти втікаєш. я плАчу. за це я плачУ.
ненависно люблю. ненавмисно втрачаю.
ти втікаєш.. я бачу! знаю!.. я чую..
ти минаєш. приходиш. й тебе я прощаю.

так вже склалось. так сталось.тебе я люблю.
за любов цю мою своєрідна є плата.
ти плюєш мені в душу.. продовжуй і плюй.
адже гірше від цього не може вже стати.

плюй і кайся. а потім приходь, обіймай.
не кажи, що хтось винен. замовкни, не зараз!..
притуляй мене міцно.. обмежень нема..
отака в нас любов. ось така із нас пара…

14.02.11
автор: Наталічка Лорі
фото: Марта Сирко