Надя Ковалюк – Сьогодні – мій останній із листів

Сьогодні – мій останній із листів:
без докорів, без сліз і звинувачень.
ВпізнАєш почерк серця між рядків,
бо всі слова тепер не мають значень…

Пробач мене,що в люту заметіль
я зігрівалась спогадом про тебе,
пробач широкі обрії надій,
які собою закривали небо.

Пробач,що не твоя і нічия,
що зачиталась на чужій сторінці,
що йшла до тебе все своє життя,
а перейшла дорогу іншій жінці.

Що зірка долі не вказала шлях,
а час стікав, мов дощ по парасолі,
що передбачити я так і не змогла
сумну кінцівку повісті – не доля…

Ще мить і ляже осінь на поріг
і,наче трави, спогади зітліють,
в яких хотіла я, а ти – не зміг,
в яких були з тобою ми щасливі…

Ну от і все.Колись чужа рука
закриє пережиту нами повість
й перегорне листки календаря,
де я пройшлася по її дорозі…

автор: Надя Ковалюк

Сьогодні - мій останній із листів