Надя Ковалюк – Питаєш, чи сумую за тобою?

Питаєш, чи сумую за тобою?
Скажу, що ні, та це така брехня…
Без тебе почуваюсь сиротою
в цім світі – де б і з ким я не була.

Все, як раніше – я завждИ весела,
сама для себе прокладаю шлях,
розгладжую нерівності життєві,-
Та кожен крок вперед – як два назад.

Це відчуття: коли ти бачиш мрію,
але звертаєш в інший поворот,
розчавлюєш підошвами надію,
і відчай розриває твою плоть…

Як тільки ніч накриє сонне місто –
вовчицею я вию до небес,
бо відчуваю знов своє сирітство.
І хоч я з іншим – я без тебе,без…

Він – вірний вовк, але з чужої зграї,
який колись на бік мій перейшов.
Та знав би ти, як боляче буває
з чужих долонь приймати ту любов…

Напевно, потонув колись у бурю
моєї долі білий пароплав…
А ти іще питаєш, чи сумую…
Якби ти знав… Якби ти тільки знав…

автор:  Надя Ковалюк

Питаєш, чи сумую за тобою?