Надя Ковалюк – Не згадуй про мене. Не смій…

Не згадуй про мене. Не смій…
Не дай мені знову відчути
той втрачений рай – ти не мій,
чужий, але ще не забутий.

Не згадуй, бо досі болить,
на серці і так одні лати.
Чому так буває: лиш мить,
коли так хотілось назавжди?

Чим далі- черствіє душа
і часто німіють долоні,
здається, кругом мерзлота,
і сльози занадто солоні.

Свій відчай стиснувши в кулак –
я губи кусаю до крові.
Не так я хотіла… Не так.
Та вже розподілено ролі.

Життєва стрімка карусель
несе нас в нестримнім потоці,
коли ж ми втрачаєм людей-
нестерпно нам в лівому боці.

Не згадуй про мене. Облиш.
Я б також, якби моя воля…
Чому ж ти так довго болиш?
Недоля моя ти…Недоля…

автор: Надя Ковалюк

Не згадуй про мене. Не смій...