Надя Ковалюк – На годиннику – осінь, в руці – телефон…

На годиннику – осінь, в руці – телефон:
абонент тимчасово відсутній,
а життя по хвилині стікає з вікОн
і дощем розмиває майбутнє.

Своє небо мені ти кидаєш до ніг,
ходиш слідом і дихаєш в спину,
і щезаєш раптово, немов перший сніг,
абоненте ти мій,блудний сину!

Я так само, як ти, по землі цій ходжУ
і так часто в житті помиляюсь,
але серцем своїм я і правду, й брехню
вже навчилася бачити наскрізь…

Ти щезав і з”являвся, як диво із див,
я могла б тебе навіть прощати,
ти багато речей у житті говорив…
Не сказав тільки те,що жонатий…

На годиннику – осінь, коньяк – у руці,
я відкину надмірну манірність
і забуду, що був ти в моєму житті,
бо сьогодні я пила за вірність!

Абоненти! Як свОго життя водії –
ви керуєте вправно і вміло!
То чому ж вас на рівнім, дзеркальнім путі
так шалено заносить наліво?!

автор: Надя Ковалюк

а годиннику - осінь, в руці - телефон