Надя Ковалюк – Хороший мій! Дивись – ярмо дощів…

Хороший мій! Дивись – ярмо дощів
стряхнули з пліч оголені дерева
і сни ще ненароджених снігів
виношує під серцем ніч груднева.

Десь сонця відчайдушний промінець
надовго загубився під ослоном
і відлітає осінь до небес,
лишаючи в долонях листя-спомин.

Тече зима по жилавих гілках
і памороззю дихають світанки…
Ти не самотній,це всього лиш страх
збирати знову серце по уламках.

Так хочеться сліди минулих втрат
у пам”яті закИдати камінням,
бо часто озиратися назад –
це натяк на спіткання і падіння.

А десь любов крізь павутиння снів,
цнотливо-білосніжними стежками,
гвалтуючи незайманість снігів
іде,щоб залишитися між нами.

Хороший мій! Ти знаєш – тільки мить
й сніжинкою торкнеться до волосся
любов,що нас шукає сотню літ,
а ми її зустріти боїмося.

Тож зустрічай! Я по її слідах
прийду до тебе в вечір новорічний,
щоб снігом білим танути в руках,
щоб в серці залишитися навічно!

автор: Надя Ковалюк

Хороший мій! Дивись - ярмо дощів...