Надя Ковалюк – Далекий мій…

Далекий мій…ти ангелом не став…
Падуть зірки в холоднім мерехтінні.
Я згадую, рахуючи до ста,
як падала такОж – в твої обійми.

Безкрилий мій…сотаю серцем дні,
намотуючи спогади на душу,
у пам’яті гарячому вогні
твій образ я спалити просто мушу.

Прости мій кожен вірш і кожен лист,
які в житті ти так і не отримав,
і в душу через відстань не дивись –
вона до краплі витекла у рими.

Прости…у цю сливово-теплу ніч
минуле, що текло в холодних жилах –
паде подертим одягом із пліч,
його вдягнути більше неможливо.

Я завтра вже прокинусь не сама,
і мАбуть цим зроблю тебе щасливим…
Ти просто пам’ятай, що я була
в твоїм житті…і так тебе любила.

автор: Надя Ковалюк

Далекий мій...