Читай вірші, переглядай альбоми.
Заглянь у душу до самого дна.
Але не повертайся вже ніколи.
Між нами – стіни, довгі, як життя.
До мене замуровано всі двері,
А ти спали залишені мости
І той вогонь, що не горів, а жеврів
Останньою сльозою загаси.
Це прощавання стане порятунком
Для наших душ, для наших двох сердець.
Повернення нема, я – не чаклунка.
Нема початку там, де був кінець.
Не повертайся більш…Не повертайся…
Нам друзями не бути на віки.
В моїй душі нема таких вакансій.
Якщо розправив крила – вже лети!
автор: Надя Ковалюк
