Надя Ковалюк – Ані слова. Ні звуку.

  1. Поезія
  2. Живі Вірші
  3. Надя Ковалюк – Ані слова. Ні звуку.

Ані слова. Ні звуку. Ти тільки очей не відводь –
щоб таким, як тепер, я тебе все життя пам’ятала.
Наші долі, як райдуги, в дуги згинає Господь,
і забути цю мить мені вічності буде замало.

Я тебе не побачу ніколи, і ти мене – теж –
щоб не кИдати виклик ні пеклу, ні райському саду,
лиш у снах сокровенних наближусь, як тільки заснеш,
і голубкою тихо вночі край вікна твого сяду.

Обійматиму поглядом – ніжним, як перша трава,
крізь прочинені вікна торкатимусь серцем до тебе…
Так лиш можуть німі обіймати душею слова,
так уміють лиш в’язні крізь грати торкатися неба.

Я спадатиму краплями по павутинні дощу,
тихим подихом вітру вночі цілуватиму вії,-
щоб у проміжках серцебиття ти мій шепіт відчув…
Бо забути тебе я не можу… не хочу… не вмію…

автор: Надя Ковалюк

Ані слова. Ні звуку.

Меню