тільки й осені
що купи листя
тільки й мене
що квола усмішка
місто
є місто
тільки й друзів
що ручка й зошит
тільки й думок
що самі нікчемні
сядь і сиди
тільки й пам’яті
що поразки
тільки й гумору
біла стінка
тільки й болю
що геть знеболений
лежиш мов уламок
світу.
автор: Микола Байдюк