Михайло Плосковітов – Ти, осене…

Ти, осене, зітхаєш у кутку
Вікна мого, на теплім підвіконні.
Поворожи на мідному листку,
Чи – ось тобі мої важкі долоні.

Поворожи, а в очі не дивись,
Який там блиск…одна чужа самотність.
Хіба що залетить в кватирку лист –
Ото й усі мої незвані гості.

Розкинь для мене жовтими таро
Із тих берізок, що стоять, мов дами.
Вони ще вчора в ніжнім болеро
Кружляли із північними вітрами…

Розкинь на краплях – то магічна мить,
Або хоч ти приходь до мене в гості
Можливо, нам обом переболить…
Твій давній дощ, й моя гірка самотність.

автор: Михайло Плосковітов

Осінь