Я свою душу оголяю,
Свої вірші я вам пишу.
Та про кохання я не знаю,
Лиш ці рядки я залишу.

Вони залишаться навіки.
Не зможуть з серця утекти.
Але вливаються як ріки.
І будуть вічно там текти.

Оцінок ваших не боюся!
Хоча насмішок не стерплю.
А коли так – то засміюся.
Й на стежку щастя я ступлю.

Мої вірші – душі дзеркала,
Які відкриті є для вас.
І скільки б я їх не писала,

автор: Александра Москалёва

Меню