Моє щастя…

Моє щастя вкраденим було –
А я його любила,
Мій коханий був чужий,
І я його згубила…
Я забрала його в надії,
Що хоч трохи щаслива побуду
І забула,що це тільки мрії
Що із ним я ніколи не буду! Серце рвалось на сотні частин,
І в очах стояв страх від розлуки,
Скільки вже ти назвав тих причин,
І забрав з моїх плеч свої руки…
Ти пішов,щоби не повернутись,
Не обнявши мене на прощання,
Лиш одне сказав тихо і просто:
Я залишу у серці кохання…
Я люблю тебе мила,ти ж знаєш,
Але виходу – просто немає,
Я іду,але… ти пам’ятаєш?
Моє серце і досі кохає…
Він пішов і зник вдалині…
« Я ніколи його не побачу!..»
Ну за що це кохання мені?.
Знов його зрозумію й пробачу!
Знову слізьми змочу свої очі,
Втомлені від марної надії
І під чорним покровом ночі
Притулю свої стомлені вії.
І побачу я сон довгожданий:
Як прийшов він до мене тихенько,
Такий ніжний,чарівний,коханий,
І сказав: « Не хвилюйся,рідненька!
Я ніколи тебе не покину,
І не зраджу усе що було,
Я до тебе одної полину,
Щоб кохання ще наше жило!
Берегтиму тебе від страждання,
Берегтиму,кохана, як зможу
Зберегти обіцяю кохання
Бо без тебе я жити не можу!!!»
І прокинулась я у тривозі,
Що лиш снами тепер буду жити,
А зробити нічого не в змозі,
Бо не можу любов в собі вбити!
А його повернути – не смію,
Бо він мучиться сам – я це знаю,
Що було – ні про що не жалію,
І його попри біль – відпускаю…
Не буває з примусу щастя,
Не живуть так – мучаться люди,
Може знайде із іншою щастя,
І мене він пізніше забуде!
Зрозуміти його я зумію!
Відпустити?.. На силу зробила!
То чому ж я тоді не радію?
Що ж іще я тут пропустила?!..
Ні!Забути не зможу його,
Він частинкою серця вже став,
Такого рідного й завжди мого,
І про це він давно уже знав…
Але сталося так, як є
І нічого вже не повернути,
Я дякую Богу, що він нам дає,
Можливість – коханими бути!
Хоча не на довго,хоча і на мить,
Та кохання годин не рахує,
Воно просто є, і просто болить
Тоді, як одного бракує!
Коли є два серця,коли – Ти і Я –
Тоді все стає неважливим,
А щастя – є коли чуєш: « Твоя…»
І все вже стає неважливим!
Цінуйте тих, кого серце обирає,
З ким доводилось біль пережити,
Кого щиро і віддано кохає,
І хто вміє просто любити…