Наталія Пиж – Сльоза

Неначе капелька прозорої роси,
Неначе капелька холодного дощу,
Неначе капелька джерельної води
Сльоза солона випекла щоку.
Вона блищала на обличчі молодім,
Вона сіяла як коштовний камінь,
А у серці блискавка і грім
Наганяли чорні, непроглядні хмари.
Хмари диму, попелу, образ,
Хмари нещасливого кохання,
Хмари неправдивих ніжних фраз,
Чорні хмари тихого страждання.
І сльоза, неначе капля дощова,
Що так довго по вікну стікає,
Вже дорогу випекла вона
І по ній у інший світ втікає.
Залишає на щоці сліди,
Залишає відблиск того слова,
Що забуте серцем назавжди,
Що не вимовить душа його ніколи.