Катерина Кочетова – Зелені очі з відблиском весни…

Зелені очі з відблиском весни,
Глибокий погляд змушує мовчати,
Щоб доторк дива до душі струни
Ми мали змогу краще розпізнати.

В такі хвилини слів завжди замало,
Але, благаю, краще розкажи,
Чи почуття у серці запалало,
Чи то лиш плід уяви, міражі?

Доволі звичне явище – чекати,
Але допоки грітиме надія,
Вона ж із часом може загасати,
Та дуже пр?шу т?бе: збережи її!

Таке в житті не можна оминути,
Ти лише казці двері відчини,
Та хоч там як, не зможу я забути
Зелені очі з відблиском весни.

травень 2012