Дарина Брильова – Осінньої вогкої ночі

Осінньої вогкої ночі
Ховались у ковдрах думки,
Зтулялись розгублені очі,
Зникали усі сліди.

Червоною ниттю продершись
Крізь всі терни у мій сон, –
Мовчиш наяву; безсмертно
Мовчить і мій телефон.

Зустрівся сьогодні світанок
Під шумний жовтневий дощ..
В цю пору похмурих фіранок
Так хочу повірити в щось!

..Якщо не загубиться лист,
Якщо не відійдуть контакти,
ти перевернеш цей світ.
А я обіцяю чекати.