Тіна Карабанович
[separator headline=”h3″ title=”Вірші- Твої очі
- Рано рана
- Самотня леді у авто…
- Ворожила я
- Червоний погляд
- Вінок
- Мрія
- Золотоволоса владиня лісу
- Роздягни мене…
- І я напевно створена із снігу…
- І більше не пахнуть підсніжники…
- Я за тебе помолюсь
- Шукав її…
- Вірний рицар мій…
- Хто ж владарює над світом…
- Під чужим небом…
- Лист про втрачене
- Лист про зраду
- Лист про вибір чоловіка
- Лист про «нас»
- Лист про небо
- Лист про істину в коханні
Звіряти почуття та емоції, сповідатись на папері, це притаманно мені. Псевдонім на честь прабабці поетеси Вероніки Карабанович, продовжую лінію поеток своєї родини. Пишу з 10-річного віку, працюю у науковому, публіцистичному та художньому стилях.
Наукові праці економічного спрямування, публікації у наукових у вісниках Львова, Києва, Дніпропетровська з 2009 року по сьогодні. Редактор студентського журналу та сайту прикріпленого за ним -«ХІД» з 2009 по 2012 рік, інтерв’ю та статті по мистецькому житті міста.
Проза та поезія для мене частина серця, яку віддаю людям. Так мало справжнього є у житті, рядками моїх слів, дарую тобі читачу- частину натуральності і оригіналу, частину свого срібла.
Справжні почуття, то не біжутерія, то – срібло вищої проби. І тільки вампіри бояться чистого срібла…
[/testimonial]