[separator headline=”h3″ title=”Таня Бенещук – Притих, бо випливли в твоїх словах образи?

Притих,бо випливли в твоїх словах образи?
Чекаєш, що ж я випалю у слід?
Та докорів не кину більше в груди,
Не висуну претензій голосних.

Нехай Земля злітає хоч з орбіти!
З календаря життя зриває дні.
А я мовчатиму. Чи варто щось казати?
Останній раз з тобою я на самоті.

Не повернув. Але чекав на мене довго-довго…
Як шанс залишив крапки у кінці.
Можливо не любила, як за «ГОСТом»,
Та не синицею ти був…, а журавлем в руці.

автор: Таня Бенещук

Меню