Надія Ковалюк – Твій мерседес виблискує на сонці

Твій мерседес виблискує на сонці.
Він нас везе до станції “прощання”.
І навіть крізь затемнені віконця-
Я бачу тінь свого розчарування…

Такі,як ти-не чесні,не відверті,
Хвальбу і наглість носять, як медалі.
Але в складній життєвій круговерті-
Вони перемагають у фіналі.

Таким, як я-життя ламає крила.
Вони не носять титулу принцеси.
Такі, як я-все мріють про вітрила
І не шукають щастя в мерседесі…

Ми надто різні…душами й серцями.
І не тому, що бідні, чи багаті…
Ну я піду…бо пахне вже дощами,
І небо губить сльози на асфальті…

Ми досягли до станції “прощання”…
Життя-таке складне і невмолиме…
Пробач, що став моїм розчаруванням…
Так часто доля зводить нас “не з тими”…

автор: Надя Ковалюк

Меню