Єлизавета Несова – Сізіфове місто

У цьому місті я навчилась
розмовляти пошепки –
Не взувати на ноги стін,
Кидатися в очі перехожим,
Щоб зрозуміти,
Як ти їх зрозумів.
У цьому місті дивовижні квіти –
Візерунки зими
На тлі чиїхсь світлин:
Чим більше намагаєшся
дивитись в очі перехожим,
Тим більше розумієш:
«Звірі, що ж ви робите?!» –
Вчать тебе стояти на вокзалі,
Чекати біля телефону
Й якось по-дурному
на звірячих лапах
Вертатися до дому –
Самотність чекає тебе:
Тепер я розумію,
Як у цьому місті Сізіфу вдається
бути щасливим…

19.01.09