Єлизавета Несова – Right in two

Мій хлопчик має блакитні очі –
Якщо б не такі,
То були б роз’єднані на двоє,
Розмовляли босоніж у опівночі
Та пили каву в дорогезних кав’ярнях.

Мій хлопчик має карі очі –
Й ми роз’єднані на двоє,
Розмовляємо інколи в опівночі,
Відчуваємо то зверху то знизу тугу за країною,
Рухаємося, мов скажені ті пси,
Кудись в невідомому напрямку,
Бо, здається, боїмось: роз’єднатися,
Припадати до чужих шпарин тіла
Та продавати посмішки за безнал.
Якось воно таке виходить –
Жахаюсь нічних створінь,
А мій хлопчик їх прохає:
«Не налякайте дівчинку,
Не нашкодьте їй –
Захистить малу від блакитноокого янгола
З вулиці дорогезних кав’ярень»

29.01.10