Юрій Вітяк – Пальці віялом…
Пальці віялом…
Правда діями,
Друзів лихом усіх переміряно…
І смішною здається корида –
Я іду, як ішла Атлантида.
Перекроюю криком кремінь
Черстволюдства і любствочерства,
Чернь дістала блаженства перстом,
Затягнула моралі ремінь.
У мені два мене і два інших –
Від добра – до добра притягання;
По загостреній долею грані,
Просуваюсь, не звівши рахунки.
Ані з ким, ані з чим.
Невблаганний
Я втопивсь у собі, як Титанік,
Во лжеістинах ясного виду –
Знову йду, як ішла Атлантида.