Юрій Вітяк – Канеш у Лету, по лепті для чада…

Канеш у Лету, по лепті для чада.
Промінь в очах, чи розлючений кратер
Можеш ховати до першого граду,
Лиш не забудь, що ти гладіятор.
Ти – амазонка у джунглиськах міста,
Ріж-но кинджалом артерії вулиць!
Власна сміливість – напівреконкіста-
Сили резервні збереш, і все збулось.
Навіть Касандра в лихому пророцтві
Буде мовчати, як риба у січні…
Хочеш дістати про вічність свідоцтво –
Менше задумуйся, що таке вічність.
Ти, хто поет, хто з арен на арену,
Словом-мечем залоскочуєш душі,
Всоте воскреснеш і вже недаремно:
З Лети до лету у віршах насушних.