Ольга Анцибор – Рідний дім

Вишня цвіте біло пінно,
Землю вкрива пелюстками,
Хочу хоч на хвилину
В рідний наш дім, до мами.

Двір і батьківський ганок,
Стежка між трав шовкових,
Сонце дарує ранок
І аромат медовий.

Квітне тюльпан багряно,
Білих нарцисів хмарка,
Роси, що впали рано,
Жадібно п’є фіалка.

Лину до отчого дому,
В домі від щастя тісно,
Радість живе у ньому,
В ньому живе дитинство.

На вуста твої впаде сніжинка,
Про мої цілунки нагадає,
Місце в серці зайняла крижинка,
Бо кохання там уже немає.

І в твоїх очах нема любові,
Погляд твій холодний і колючий,
В серце уп’ялись шипи тернові,
А в душі лиш спогади болючі.

Вирвати тебе із серця хочу,
Щоб воно ніколи не страждало,
Щоб усмішкою світились очі,
Щоб душа раділа і співала.

Меню