Анастасія Кравець – Думка лине понад небо…

Думка лине понад небо
І немає вороття!
У спокусах, біля тебе
Я залишу півжиття!

Розтинає милий погляд
Сонця стомленого суть.
Просторовий твій світогляд
Мого мозку – каламуть!

Мрії бавляться в екстазі.
Ніч ковтає наші сни!
Розпорошені у часі
Шаленіють “двигуни”.