Мілена Вітровська – Я земля, я земля, мені холодно й зимно…

Я земля, я земля, мені холодно й зимно,
в мені плач матерів, що ховають дітей.
В мені стільки гробів, що у їх половині
я не знаю імен, я не маю вістей
про наступну дитину.

Я земля, я земля, дайте воду і хліб,
я приймаю листки, недоплавлені квіти.
Ще сьогодні важливий і впевнений слід –
завтра сонцем постане, щоб в мені спопеліти
на схід.

Я земля, я земля, я чорнію щодень,
Я не можу мовчати, не даю собі ради.
Ти поглянь, скільки б цього року вишень
ми зібрали, та зненацька посіялось Градом,
із сусідніх кишень.

Кажуть, осінь віднадить.

автор: Мілена Вітровська