хлопчику за екраном, швидкісні поїзди
чи тебе привезуть все ж до мого міста?
мені без тебе спекотно, хлопчику, подай води
і простору, привези простору,поки не пізно
і голосу, твоїх затяжних пісень
візьми до уваги, як складатимеш речі
я ж бо чекатиму тебе вночі, я ж бо чекатиму тебе вдень
твій же приїзд вчасний, твій приїзд доречний.
і нехай я за двісті миль, і нехай я за сотні дверей
і нехай залізниця роз’ єднає на тиждень
хлопчику, з небесним відтінком очей
ти ж бо не вічний, ти завтра зникнеш.
ти розпадешся в мені на місяць чутками
ти заховаєшся під шкіру частинами
і нехай ці всі сотні дверей між нами
о б о в ’ я з к о в о в і д ч и н я т ь с я.
автор: Мілена Вітровська
