Мілена – Про що так часто голос твій мовчить?

Про що так часто голос твій мовчить?
І де ти є, коли разом зі мною?
Чи чуєш ти, про що той стук кричить?
Чи знаєш, де блукаю я самою?

Чи бачиш біль нестерпний у очах,
Який ковтати стало далі важче?
Чи ніс би мою мрію на плечах,
І не сміявся б, як душа заплаче?

Ти чуєш тишу ту, що чую я?
Чи бачиш тими самими очима?
Чи ти так само світ не ділиш з ними?
І де в ночі блука душа твоя?

Я буду краща тих,хто вже пішов,
Всіх тих, кого лишили за плечима,
Хто осідав камінням знов і знов,
В яких піти знаходилась причина.

Я буду краща, бо лиш я одна
Лишусь в тобі навік такою –
Чистою краплиною спокою,
Теплим морем почуттів без дна.

Я буду довгожданою весною,
Що спати раннім сонцем не дає,
Я буду попри все завжди з тобою,
Й тобі віддам я все життя своє.

Поглянь у очі – дзеркало душі!
Чи бачиш ти себе, себе в мені?
Чи прочитаєш ти у них вірші?
Чи взнаєш ті мотиви в них сумні?

Ніколи ні за кого не боліло,
Мені так ні за кого не жилось,
І те,що серце довго так хотіло,
Так рано й несподівано збулось.

03.06.2013

автор: Мілена

Про що так часто голос твій мовчить?