Мері Benovski – Ніколи не звикну до осені…

Ніколи не звикну до осені,
як і до близьких морозів.
Нищівного холоду, навіть під ковдрою й в простині,
невтішних погодних прогнозів.
Загострених відчуттів,
що і Львові і в Бостоні
одні і тіж.
Надмірної кількості тепла,
яка приводить на один і той самий рубіж-
ліні і втоми.
Скоріш за все осінь розставляє коми,
щоб взнати пріоритети.
В чому себе проявляти.
На день вписати себе у групу «Естети»,
риси коханки в собі виявляти
чи бізнес леді.
Стати кимось важливим,
переступити через себе,забобони вбік відставляти.
Радше їздити на велосипеді
ніж на автівці чи мопеді,
доки вулиці снігом не почало встеляти.
Говорити коханим важливі речі,
обіймаючи ніжно за руку.
Зірку впіймати з неба,
а не з Інтернету,що піддається друку.
Чекати змін,а дочекатись ожеледі.
Ховати мрії в рукаві
або як і любов у пледі.
Тому нам осінь дає шанс на зміни,
Якого не можна й не треба впускати.

автор: Мері Benovski 

Ніколи не звикну до осені