Мені сміливості забракло…

Мені  сміливості  забракло,  щоб  сказати,
Що  я  люблю  тебе  вже  десять  літ,
Що  намагаюся  від  тебе  приховати,
Ті  почуття,  що  увірвалися  в  мій  світ.

Мої слова, як гострі леза,
Тебе калічили не раз,
А ти прощав, усе без ліку,
Без жодних докорів, без зайвих фраз.

Ти, мабуть, думаєш,
Що є мені байдужим,
Що я не бачу ніжності в твоїх очах.
Та саме це мене й лякає,
І робить прірву поміж нас.

Боюся я когось кохати…
Безмежно, віддано, шалено!
Бо здатна і життя віддати,
Якщо потрібно буде, певно.

Та пустоти у серці знову
Я не заповню вже ніколи.
Тому мені потрібне слово,
Що ми не звернемо з дороги.

Рука в руці і крок за кроком
З надійним другом по житті,
Долаючи всі перешкоди,
І теплий вітер на щоці.