Мені сміливості забракло…
Мені сміливості забракло, щоб сказати,
Що я люблю тебе вже десять літ,
Що намагаюся від тебе приховати,
Ті почуття, що увірвалися в мій світ.
Мої слова, як гострі леза,
Тебе калічили не раз,
А ти прощав, усе без ліку,
Без жодних докорів, без зайвих фраз.
Ти, мабуть, думаєш,
Що є мені байдужим,
Що я не бачу ніжності в твоїх очах.
Та саме це мене й лякає,
І робить прірву поміж нас.
Боюся я когось кохати…
Безмежно, віддано, шалено!
Бо здатна і життя віддати,
Якщо потрібно буде, певно.
Та пустоти у серці знову
Я не заповню вже ніколи.
Тому мені потрібне слово,
Що ми не звернемо з дороги.
Рука в руці і крок за кроком
З надійним другом по житті,
Долаючи всі перешкоди,
І теплий вітер на щоці.